На території Кролевецької районної станції юних натуралістів росте унікальна яблуня, що входить до складу природно-заповідного фонду України.

Незвичайна “яблуня-колонія” здавна привертає увагу відвідувачів своєю дивною формою, довголіттям, щорічним плодоношенням, а особливо здатністю до самостійного укорінення гілками.

В чому ж полягає феноменальність дерева?

Нині яблуня утворює цілий сад, що налічує шість основних і кілька десятків дрібних укорінених стовбурів, і займає площу 0,06 га. А цікаві ці дерева тим, що їх гілки, на відміну від звичайних яблунь, у процесі росту поступово нахиляються до землі і, торкнувшись ґрунту, з часом укорінюються.

Місцеві жителі називають диво-яблуню “крученою” через покрученість стовбурів, “лозівкою” через здатність рости кущем, або “княжна“, тому що посаджена була, як свідчать історичні дані, біля князівських хоромів.

Того найпершого стовбура, який ріс на території садиби Петра Мещерського (з 1993р. територія районної станції юних натуралістів) вже не має. Він відмер і струх. Але якщо підрахувати кількість стовбурів у яблуневому кущі, то можна припустити, що вік яблуні понад 200 років. Надмогильна плита князя Мещерського, знайдена під час будівництва школи в 1959 р. заважала подальшим будівельним роботам, і її було перенесено безпосередньо під яблуню. Місцеві жителі стверджують, що ще близько 20 років тому можна було прочитати напис на надмогильній плиті:

Князь Петр Сергеев

сын Мещерский

родился 1780 августа 24

умер 1848 февраля 18

от роду 68 лет.

Звичайно, багато людей цікавляться диво-яблунею. Юні натуралісти отримують безліч листів із проханням надіслати живці яблуні. По можливості юннати задовольняють прохання замовників, але зауважимо, що досі не отримано жодного повідомлення про те, що де-небудь живці вкоренилися.

Свого часу яблунею цікавився великий російський вчений І.В.Мічурін і двічі просив надіслати живці для своєї роботи. В його творах зустрічаються листи до відповідних інстанцій.

Тривалий час пошуково-дослідницьку роботу ведуть вихованці станції юннатів: намагаються виростити диво-яблуню з насіння, розмножити живцями, але поки що не отримали бажаних результатів.

А ось М.С.Ващенку, який довгий час працював вчителем географії в Андріївській школі, а також брав участь у будівництві школи, справді пощастило. Здійснивши передпосівну підготовку насіннєвого матеріалу плодів унікального дерева, йому все ж таки вдалося виростити декілька саджанців: слабкі загинули, інші мали властивості звичайної, всім відомої райки, а ось один саджанець виявився найціннішим. Плоди з цього деревця зовні нагадували сорт “Мельба”, відзначалися соковитістю, жовті за кольором, приємні на смак.

Сьогодні вивчають розвиток “яблуні-колонії“ науковці. Про це свідчать публікації у виданнях різних країн світу. Ведуться також дослідження щодо використання яблуні для ведення інтенсивного карликового пальметного садівництва. Це біологічне диво є загадкою для науковців та практиків.

Указом Президента України від 9 грудня 1998 р. ботанічній пам’ятці природи “яблуня-колонія “ присвоєно статус об’єкта загальнодержавного значення і відтоді вона охороняється законом.

Коротенька візитна картка яблуні: дерева сильнорослі з вираженим опусканням гілок донизу. Плоди середнього розміру округлої форми. Мають колір основний рожевий з яскраво-червоними смугами, на смак кисло-солодкі з терпкуватим присмаком. Плоди ранньо-осіннього строку достигання. Спостерігається періодичність плодоношення. Оскільки яблуня утворює цілий сад, то кожного року плодоносить тільки половина дерев.