Кролевецькі рушники 

          Кролевецький рушник! Як багато й значимо промовляє для нас це мило-рідне слово. Скільки незабутніх спогадів пов’язано з ним! Ніщо не зрівняється з велично-божественною його красою, хіба що наша народна пісня! Власне, кролевецький рушник – це неповторна задушевна пісня, співана різноманітними засобами ткання, розкішною фантазією орнаменту, в котрій наші далекі предки й сучасники виливали й вкладають нині свою багатющу поетичну палітру душі.

           Кролевецький рушник – це символ, своєрідний код України.

           І справді, як Вологду без мережив, Опішню без куманців, Хохлому без писанок, так і Кролевець неможливо уявити без рушників.

           Для кролевецького рушника характерне поєднання білого і червоного кольорів. Велику цінність для нас становить орнамент, що прикрашає рушники. На білому фоні між густо червоними смугами ткався багатий орнамент, яким ткачі передавали навколишній світ умовними знаками: Прямою горизонталлю – означали землю, хвилястою – воду, хрестом – вогонь. Одні рушники суціль заткані візерунками, на інших вони є густішими по краях і рідшими до середини. Відомі і старовинні кролевецькі рушники, надзвичайно густо заткані червоним. Це був фон, а орнамент на ньому творили залишені не затканими білі прямокутники, розташовані то ланцюжком, то врозсип, то зірчасто, рівні й хвилясті паралельні лінії.

           В орнаменті витримувались геометричні форми. В геометризованому стилі зображались на рушниках квіти, листя, колоски, зірки, птахи, вода, небо. Отже, рослинний орнамент притаманний українським народним вишивкам, стилізувався під геометричні фігури.

           Згодом, за вимогою часу, почали з’являтися царські орли, церкви, монастирі. На кролевецьких рушниках часто зображається Богиня-Берегиня, вона була посередником між сонцем і людьми. Зображали її з піднесеними руками.

           Рушник у Кролевці був не лише обов’язковою приналежністю, але й своєрідним народним символом. Тому й не дивно, що рушник супроводжує кожного з нас з народження і до смерті. Він неодмінний як ритуальний, так і культовий предмет під час дійств і церемоній. Ще й досі у селах рушниками прикрашають оселю. І вона як писанка стає. Рушники стелять молодятам під ноги, щоб слався їм щасливий і сонцесяйний шлях. Він символізує щасливу дорогу. Його дарує синові мати, виряджаючи з дому. На рушнику приймають новонародженого. На нім подаємо хліб-сіль. Рушником накривають труну, й опускають в землю теж на рушнику.

           Тільки в Кролевці рушники не вишивали й не вишивають. Увесь щедро дарований хист віддавали й віддають художньому ткацтву.