Не роки, віки побутує серед людей легенда про Дубовицьку криницю, розташовану поблизу автомагістралі Київ-Москва, неподалік с. Дубовичі Кролевецького району. З кожним роком зростає кількість прочан до цілющого джерела в десяту п’ятницю після Великодня, коли здійснюється святкова літургія. До цього часу історики, краєзнавці, священнослужителі намагаються зрозуміти таємницю, що з глибини віків дійшла до наших днів. Чому цілюще джерело пов’язують з образом Пресвятої Богородиці?

За народними переказами історія цього унікального місця сягає глибини ХVІ ст. і пов’язана з образом Богоматері, ікону якої, начебто, саме в цьому місці знайшов пастух і якого засліпило сіяння її. Але, як свідчать друковані джерела ікона була знайдена в густій траві на березі р.Реть. Ось як це описано: ”В с. Дубовичі Чернігівської губернії знаходиться дуже древня ікона Божої Матері, що названа Дубовицькою. За переказами вона була знайдена в густій траві на березі р.Реть в половині ХVІ століття. Припускають, що вона була загублена військовим обозом, який віз церковне начиння” (переклад автора). В іншій книзі пишеться, що на початку ХVІІ ст. ікона знаходилася в хуторі Ретик в семи верстах від Дубовичів. Її легенда така: ”В давнее время, предположительно в конце ХVІ-го века, во время воєнных смут, когда на Ретика, протекающего посреди местечка, были пастбищные луга, в густой траве, как вероятно, военным обозом, незшим награбленную утварь, обронена святая икона, пастух гнавший стадо, размахивая бичом, ударил намеренно по св. иконе; показался свет, подобный блеску молнии, осветивший пастуха; он упал на землю, и только проходившие люди вывели его с места и привели к священнику; пастух, рассказал все о святой иконе, стал опять здоровым”.

Отже, історія з двох джерел, можна сказати, збігається, за винятком віку, в якому була знайдена ікона, а щодо місця, то вони однозначно вказують на берег р.Реті. Тож знову повертаємось до питання: ”Чому Дубовицька криниця й понині вважається святим місцем, а її цілюща вода, як стверджують люди різних поколінь, має чудодійні сили?”

Житель с. Тулиголове розповів, що за переказами старих людей, саме водою з цієї криниці врятовано життя настоятелю церкви. Інші паломники розповідали, що виліковували щитовидну залозу, органи травлення, але водою, освяченою в десяту п’ятницю після Пасхи, коли здійснюється святкова літургія. Різні думки існують з приводу Дубовицької криниці, однак всі вони зводяться до образу Пресвятої Богородиці. Побутує в народі ще одна легенда, яка стверджує, що колись, проходячи мимо джерела і бажаючи вгамувати спрагу, пастух нахилився, щоб напитися води, і побачив образ Божої Матері. Джерело, як стверджують старожили, било з-під великої сосни, розташованої трохи вище від того місця, де тепер зведено криницю.

Різні віки історії пережила криниця, а в часи атеїстичної боротьби її рівняли з землею, закидали сміттям, та люди знову розкопували, очищали цілюще джерело і донині струменить воно й дарує людям здоров’я та силу. Тут втамовували спрагу партизани, бійці, що визволяли землю в роки Великої Вітчизняної війни, гоїли свої рани, омиваючи цілющою водою. Останнім часом особливу увагу на Дубовицьку криницю звертають органи місцевої влади. У 2000 році з ініціативи районної державної адміністрації і районної ради за допомогою підприємств та організацій міста, громадськості району було впорядковано територію навколо цілющого джерела, зведено цямрину, накриття. Увійде в історію і рік 2002. Цього року на узвишші поблизу криниці зведено каплицю, де кожної десятої п’ятниці щороку проводитиметься святкова літургія.